Сніги лягли на землю білі-білі
Так схожі на весільні шати
Тріщить мороз і в'ються заметілі,
Як важко мені жити і кохати.
Кохати ту що так живе далеко,
Що не мені належить день при дні,
Страждати, марити і часом ревнувати
Так долею написано мені.
Твоє ім'я я часом забуваю,
Бо Солнышком давно тебе зову
Для мене ти насправді сонцем стала,
Тобою лиш одною я живу...
|